Звичайно, лапландської мови немає, а казкову повість «Пригоди пусяки Сані» дійсно створила українська письменниця Тамара Нестеренко. Псівдонім зі «скандинавським» звучанням — це данина поваги автора чудовим казочком Астрид Ліндгрен, Туве Янссон і Селмі Лагерлеф. Таких маленьких літературних жартів у перекладі буде чимало. Пусячки — казкові гризуни, які трохи сходять на шиншил. Ці створіння мили, Люці та найбільше цінують сімейне тепло та затишок. Можливо, саме тому пусяки відмовляються щурів і навіть принципово не їдять сиру — улюбленого щурячого ласощів. Одного разу маленька гармата Саня втратилася у величезному лісі. Вперше лягла спати без склянки какао та поцілунку спокійної ночі. Вперше залишилася без булочок із корицею на сніданок і жвавих розмов за столом. А навколо — зарослі, повні небезпек. Куди йти, що є, як захиститися від хижаків? Чудові пахощі якогось невідомого ласоща призвело пусяйку до річки, де вона наткнулася на... щура зі шматком сиру. Що ж Сане робити: залишитися самотньою і голодним або порушити відразу дві заборони? Есмеральда — життєрадісна корабельна щура, справжнісінька морська вовченя. Вона подорожувала в далеких країнах, перечитувала багато книг, переживала безліч карколомних пригод і навіть кораблики, яка і звела її з маленькою гарматою. Хто б зміг краще Есмеральди захистити Саню, навчити видобувати їжу в лісі, запобігати отруйним рослинам і небезпе
чних тваринам і поділитися з нею мудрістю. Ця книга подарує читачам, крім захопливої поїздки, ще й радість гри та гарного гумору, які роблять приємніше життя і дітей, і дорослих.